Правила української мови 11 клас

Головна сторінка

  • таблиця із всіма творами, винесеними на ЗНО, їх авторами та жанром
  • місця розгортання подій деяких творів
  • . Читати далі »

Ми надаємо вам коротку інформацію про екзамени 2010-2011 навчальних років. На нашому сайті подані лише вирізки, що стосуються лише деяких філологічних предметів, тому скачати повний текст офіційного листа ви можете скачати ТУТ.

Збірники для ДПА у 2010-2011 нр

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Окремо по розділах

1. Мовознавство
Основні одиниці мовознавства
Мова
Мови світу
Генеалогія української мови
Деякі особливості української мови
Історія української мови
Літературна мова
Культура мовлення
Правильне мовлення
Норми української мови
Мовна майстерність

2. Фонетика
Звук
Як виникають звуки
Активні і пасивні мовні органи
Голосні звуки
Голосні переднього і заднього ряду
Голосні низького, середнього і високого підняття
Огублені і неогублені голосні
Наголошені і ненаголошені голосні
Приголосні звуки
Сонорні приголосні
Шумні приголосні
Дзвінкі і глухі приголосні
Акустичні пари
Губні, язикові та глоткові приголосні
Тверді і м’які приголосні
Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Звук [ґ]
Орфоепія
Основні правила орфоепії
Вимова голосних звуків
Вимова приголосних звуків
Склад
Наголос
Графіка
Алфавіт
Інші графічні знаки
Фонетична транскрипція
Співвідношення звуків і букв
Звуко-буквенний розбір слова

3. Лексика
Слово
Лексичне значення слова
Граматичне значення слова
Слова з конкретними та абстрактними значеннями
Однозначні і багатозначні слова
Пряме і переносне значення слова
Омоніми
Синоніми
Антоніми
Пароніми
Загальновживані і незагальновживані слова
Діалектизми
Професійні слова
Успадковані слова
Власне українські слова
Іншомовні слова
Архаїзми
Неологізми
Фразеологія
Фразелогізми
Прислів’я і приказки
Крилаті вислови
Джерела фразеології
Лексико — фразеологічний розбір слова

4. Словотворення
Будова слова
Корінь
Префікс
Суфікс
Закінчення
Постфікс
Основа слова
Способи творення нових слів
Морфологічні способи словотворення
Суфіксальний спосіб
Префіксальний спосіб
Префіксально-суфіксальний спосіб
Безафіксний спосіб
Основоскладання
Складання скорочених слів
Неморфологічні способи словотворення
Творення частин мови
Самостійні частини мови
Творення іменників
Творення прикметників
Творення числівників
Творення займенників
Творення дієслів
Творення прислівників
Службові частини мови
Творення прийменників
Творення сполучників

5. Морфологія
Частини мови
Ознаки частин мови
Лексичне значення частин мови
Синтаксична роль частин мови
Розряди частин мови за значенням
Морфологічні ознаки частин мови
Самостійні слова
Іменник
Синтаксична роль іменника
Розряди іменника за значенням
Назви загальні і власні
Назви істот і назви неістот
Конкретні і абстрактні іменники
Збірні іменники
Речовинні іменники
Морфологічні ознаки іменника
Рід іменників
Число іменників
Відмінки іменників
Перша відміна
Друга відміна
Третя відміна
Четверта відміна
Незмінювані іменники
Морфологічний розбір іменників
Прикметник
Синтаксичні ознаки прикметника
Розряди прикметника за значенням
Якісні, відносні і присвійні прикметники
Якісні прикметники
Відносні прикметники
Присвійні прикметники
Присвійно-відносні прикметники
Відносно-якісні прикметники
Повні та короткі прикметники
Тверді та м’які прикметники
Морфологічні ознаки прикметника
Рід та число прикметника
Відмінювання прикметників
Морфологічний розбір прикметників
Числівник
Синтаксичні ознаки числівників
Розряди числівників за значенням
Кількісні та порядкові числівники
Кількісні числівники
Порядкові числівники
Прості, складні і складені числівники
Морфологічні ознаки числівників
Відмінювання числівників
Морфологічний розбір числівників
Займенник
Синтаксичні ознаки займенників
Розряди займенників за значенням
Морфологічні ознаки займенника
Особові займенники
Відмінювання особових займенників
Зворотний займенник
Питальні займенники
Відносні займенники
Присвійні займенники
Вказівні займенники
Означальні займенники
Неозначені займенники
Заперечні займенники
Морфологічний розбір займенників
Дієслово
Синтаксичні ознаки дієслова
Розряди дієслів за значенням
Перехідні і неперехідні дієслова
Зворотні дієслова
Морфологічні ознаки дієслова
Види дієслів
Способи дієслів
Часи дієслів
Дієвідміни дієслів
Інфінітив
Дві основи дієслова
Безособові дієслова
Морфологічний розбір дієслів
Дієприкметник
Синтаксичні ознаки дієприкметника
Розряди дієприкметника за значенням
Активні і пасивні дієприкметники
Безособові форми на -но, -то
Морфологічні ознаки дієприкметника
Перехід дієприкметників у прикметники і іменники
Відмінювання дієприкметників
Морфологічний розбір дієприкметників
Дієприслівник
Синтаксичні ознаки дієприслівника
Інші ознаки дієприслівника
Морфологічний розбір дієприслівників
Прислівник
Синтаксичні ознаки прислівника
Розряди прислівників за значенням
Означальні і обставинні прислівники
Означальні прислівники
Якісно-означальні прислівники
Інші означальні прислівники
Обставинні прислівники
Первинні і вторинні прислівники
Морфологічний розбір прислівників
Службові слова
Прийменник
Синтаксична роль прийменника
Розряди прийменників за значенням
Первинні і вторинні прийменники
Прості, складні і складені прийменники
Морфологічні ознаки прийменника
Вживання прийменників з відмінковими формами інших слів
Морфологічний розбір прийменників
Сполучник
Синтаксична роль сполучника
Розряди сполучника за значенням
Прості, складні і складені сполучники
Непохідні і похідні сполучники
Поділ сполучників за вживанням
Сурядні і підрядні сполучники
Сурядні сполучники
Підрядні сполучники
Морфологічні ознаки сполучника
Морфологічний розбір сполучників
Частка
Синтаксична роль частки
Розряди часток за значенням
Фразові, словотворчі і формотворчі частки
Фразові частки
Словотворчі частки
Формотворчі частки
Морфологічні ознаки частки
Морфологічний розбір часток
Вигук
Синтаксична роль вигука
Розряди вигуків за значенням
Емоційні, спонукальні, етикету і звуконаслідувальні вигуки
Первинні і похідні вигуки
Морфологічні ознаки вигуків
Морфологічний розбір вигуків

6. Синтаксис
Словосполучення
Лексичні і синтаксичні словосполучення
Іменні, дієслівні і прислівникові словосполучення
Сурядні і підрядні словосполучення
Види сурядних словосполучень
Види підрядних словосполучень
Прості і складні словосполучення
Синтаксичний розбір словосполучення
Речення
Предикативність та інтонація завершеності
Кваліфікація речень
Розповідні, спонукальні і питальні речення
Емоційно-нейтральні та емоційно забарвлені речення
Прості і складні речення
Просте речення
Непоширені і поширені речення
Типи синтаксичного зв’язку
Порядок слів у реченні
Логічний наголос
Головні члени речення
Підмет
Присудок
Другорядні члени речення
Означення
Додаток
Обставина
Односкладне речення
Неповне речення
Ускладнені речення
Речення з однорідними членами
Речення з відокремленими членами
Речення із звертанням
Речення зі вставними і вставленими компонентами
Синтаксичний розбір простого речення
Складне речення
Сполучникове, безсполучникове і складне речення з різними видами зв’язку
Складносурядні і складнопідрядні речення
Складносурядне речення
Складносурядне речення з єднальними сполучниками
Складносурядне речення з протиставними сполучниками
Складносурядне речення з розділовими сполучниками
Складнопідрядне речення
Складнопідрядні речення з підрядними означальними
Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
Підрядні речення місця
Підрядні речення часу
Підрядні речення способу дії і ступеня
Підрядні порівняльні речення
Підрядні речення причини
Підрядні речення мети
Підрядні умовні речення
Підрядні допустові речення
Підрядні наслідкові речення
Складнопідрядне речення з кількома підрядними
Послідовна підрядність
Паралельна підрядність
Однорідна підрядність
Комбінована підрядність
Безсполучникове складне речення
Безсполучникові складні речення з однорідними і неоднорідними частинами
Безсполучникові складне речення з однорідними частинаvb
Безсполучникові складне речення з неоднорідними частинами
Складна синтаксична конструкція
Типи складних синтаксичних конструкцій
Синтаксичний розбір простого речення
Пряма мова
Діалог
Непряма мова
Цитата
Синтаксичний розбір речення з прямою мовою

7. Орфографія
Основні принципи української орфографії
Орфограма
Передача на письмі звукового складу слів
Правопис деяких звуків
Голосні звуки
Чергування е з и
Ненаголошені е та и в префіксах
Ненаголошені е та и в суфіксах
Чергування і з іншими голосними
Правопис і та и в основах українських слів
Правопис і та и у префіксах українських слів
Правопис і та и в суфіксах українських слів
Правопис і та и в основах іншомовних слів
Написання о та а
Написання о та у
Чергування е з о після шиплячих та й
Приголосні звуки
Дзвінкі приголосні
Глухі приголосні
Приголосні у кінці префіксів
Чергування приголосних
Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
Уподібнення приголосних за місцем творення
Спрощення в групах приголосних
Тверді і м’які приголосні
Подовжені приголосні і позначення їх
Подовжені м’які приголосні
Подвоєння букв внаслідок збігу
Подвоєння букв в іншомовних словах
М’який знак і апостроф
Вживання м’якого знака
Вживання апострофа
М’який знак і апостроф в іншомовних словах
Правопис окремих слів
Принципи правопису значущих частин слова
Правопис складних слів
Слова із частинами напів- і пів-
Складноскорочені слова і графічні скорочення
Велика літера у власних назвах
Правила переносу слів
Частини мови
Cамостійні частини мови
Іменник
Відмінкові закінчення іменників
Правопис і та и в закінченнях іменників
Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
Особливості правопису закінчень іменників ІІ відміни в інших відмінках
Іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини
Творення і правопис імен по батькові
Прикметник
Правопис и та і в закінченнях прикметників
Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
Присвійні прикметники
Числівник
Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
Зв’язок числівника з іменником
Займенник
Дієслово
Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
Чергування приголосних у дієсловах
Дієприкметники і дієслівники
Пасивні дієприкметники
Вживання и та і на кінці дієприкметника та дієприслівника
Прислівники
Прислівники, утворені від прикметників
Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
Прислівники, утворені від числівників та прислівників
Складні та складені прислівники
Правопис і та и в кінці прислівників
Службові частини та вигук
Прийменники
Написання складних прийменників
Розрізнення прийменників і префіксів
Сполучники
Розрізнення сполучників та інших частин мови
Частки
Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
Правопис не з дієсловом
Вигуки

8. Пунктуація
Розділові знаки
Система розділових знаків
Принципи української пунктуації
Загальні пунктуаційні правила
Виділення речення на письмі
Крапка
Кома
Крапка з комою
Двокрапка
Три крапки
Тире
Дужки
Лапки
Знак оклику
Знак питання
Знак виноски
Розділові знаки при прямій мови
Розділові знаки при непрямій мови
Розділові знаки у цитатах
Пунктуаційний розбір текста

9. Стилістика
Мовні стилі
Розмовно-побутовий стиль
Зразок розмовно- побутового стилю
Художній стиль
Зразок художнього стилю
Офіційно — діловий стиль
Зразок офіційно- ділового стилю
Науковий стиль
Зразок наукового стилю
Публіцистичний стиль
Зразок публіцистичного стилю
Текст
Склад тексту
Абзац
Основні частини тексту
Види текстів
Поділ текстів за стилістичнимим ознаками
Поділ текстів за мовленням
Текст- розповідь
Текст-опис
Текст- роздум
Поділ текстів за зв’язком
Текст з ланцюговим зв’язком
Текст з паралельним зв’язком
Стилістичний аналіз тексту

Основні правила з української мови, які треба засвоїти у 5 класі (авторська розробка)

Радимо прочитати

Розвиток зв’язного мовлення, 5 клас

Серпень 10, 2016

Складне речення (презентація) 5клас мова

Мова – це засіб спілкування.

Необхідна, щоб спілкуватися, формувати думки, пізнавати світ, об’єднувати людей.

Мовлення – словниковий запас людини (мова у використанні).

Форми мовлення : усна та писемна.

Мовленнєва діяльність – процес мовлення.

Мовлення буває монологічним (говорить одна людина), діалогічним( двое людей) і полілогічним (багато людей спілкуються одночасно).

Види мовленнєвої діяльності : – аудіювання (однчасне слухання і розуміння)

Сприйняття мовлення: аудіювання, читання

Творення мовлення : говоріння, письмо.

Типи мовлення: РОЗПОВІДЬ, ОПИС, РОЗДУМ, ОЦІНКА ПРЕДМЕТА АБО ЯВИЩА

Основні види помилок:

Змістові (З) – не розкрито тему тексту. Нечітко передано головну думку тексту. Про щось казано недостатньо. Додано щось зайве. Порушено послідовність викладу.

Лексичні (Л) – слово вжито у невластивому йому значенні. Використано спотворене, перекручене слово. Невиправдано повторюються слова або спільнокореневі слова. Невиправдано повторюються подібні речення. Ужито зайве слово. Вжито росіянізм (російське слово замість українського).

Граматичні (Г) – ужито неправильно утворене слово.Слово вжите у спотворенй формі. Слова неправильно поєднано між собою. Неправильно побудовано речення.

Орфографічні (І) – слово написано з порушенням правил правопису.

Пунктуаційні (V) – неправильно розставлені розділові знаки.

Іменник (хто? що?) означає предмет: кінь, соняшник

Прикметник (який?чий?) ознака предмета: яскравий, жовтий

Займенник (хто? що?) вказує на особу або предмет, але не називає їх:

він, хто, себе, будь-який

Числівник (скільки? котрий?) вказує на кількість або порядок при лічбі:

Дієслово (що робити? що зробити?) вказує на дію предмета: поїхати,

Прислівник (де? куди? коли? звідки? чому? навіщо? як?) вказує на

ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета: якісно,

Текст – це група речень, об’єднаних між собою змістом та граматично.

За змістом текст об’єднує тему (про що говориться) і головну думку (чому автор хоче навчити)

Будова тексту : зачин, основна чатина, кінцівка.

Текст поділяється на мікротеми (що пишуться з абзацу). Речення, яке містить основну думку частини, називають ключовим. За ними складають пункти плану.

Слово називає предмет, дію, ознаку.

Словосполучення ширше розповідає про предмет.

Речення висловлює завершену думку.

Текст складається із речень, які об’єднані однією думкою.

Головна ознака словосполучення – наявність головного і залежного слова.

Головна ознака речення – наявність граматичної основи)підмета і присудка).

Слова у словосполученні пов’язані за змістом (від головного до залежного слова ставиться питання) : люблю (що?) пісню

і граматично (за допомогою закінчень : мамин ої пісн і.

Поширене словосполучення складається з 3-х і більше слов (збірка дитячих віршів)

Непоширене словосполучення складається із 2-х слів (рідний край)

Не є словосполученням:

  • підмет і присудок
  • службова + самостійна частина мови
  • однорідні члени речення
  • фразеологізми

Граматична основа речення – головні члени, тобто підмет і присудок.

Підмет – це головний член речення, що означає предмет або особу, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет може бути виражений:

– іменником у називному відмінку ( Пісні зігрівають Всесвіт.)

  • займенником у називному відмінку (Пісню калинову я співаю знову.)
  • неозначеною формою дієслова (З піснею дружити – не тужити.)
  • словосполучнням ( Слова з мелодією у пісню зливаються).

Присудок – це головний член речення, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет? що зробив підмет?

Присудок може бути виражений:

  • різними формами дієслова (Пісня до правди доводить .)
  • прикметником (Колискова пісня найдорожча .)
  • іменником (Сучасна пісня – не перина .(І.Франко)

Частку НЕ підкреслювати разом із присудком!

ЗНО в картинках: українська мова

Розпочинаю серію статей, де будуть зібрані різні-прерізні матеріали з різних предметів. АЛЕ! Їх буде поєднувати одна спільна риса – це будуть таблиці та схеми, одним словом – картинки для легкого вивчення чи повторення матеріалу.

Статистика каже, що інформацію візуально краще сприймають 80% людей, а лише 20% — на слух. Так давайте саме так її сприймати, готуючись до ЗНО. Бо так буде ефективніше.

Всі картинки в статті не вмістяться, тому для зручності в кінці є файлик, який легко завантажити та користуватись усіма.

Перелік таблиць. Українська мова.

  1. Звук
  2. Групи приголосних
  3. Глухі приголосні
  4. Спрощення в групах приголосних
  5. Ненаголошені «е» та «и»
  6. Частини мови
  7. Іменник
  8. Відмінки іменників
  9. Відміни іменників
  10. Рід незмінюваних іменників
  11. Дієслово
  12. Формидієслова
  13. Числівник
  14. Відмінювання числівників
  15. Групи числівників
  16. Прикметник
  17. Відмінювання прикметників
  18. Ступені порівняння прикметників
  19. Дефіс у складних прикметниках
  20. Розряди займенників
  21. Дієприслівник
  22. Дієприкметник
  23. Способи творення прислівників
  24. Не з прислівниками
  25. Правопис прийменників
  26. Правопис сполучників
  27. Прийменники і префікси
  28. Апостроф ставимо/не ставимо
  29. Члени речення
  30. Підмет
  31. Присудок
  32. Тире між підметом і присудком
  33. Відокремлені члени речення
  34. Означення
  35. Відокремлені означення
  36. Означення, прикладка
  37. Поширена прикладка
  38. Обставина
  39. Додаток
  40. Префікс при-
  41. Тире
  42. М’який знак
  43. Крапка з комою
  44. Двокрапка
  45. Кома при однорідних членах речення
  46. Правила перенесення слів
  47. Пряма мова
  48. Складні речення
  49. Види складного речення
  50. Складнопідрядне, складносурядне речення
  51. Складносурядні речення
  52. Розділові знаки у складносурядному реченні
  53. Кома у складносурядному реченні
  54. Види складнопідрядних речень
  55. Словотвір
  56. Текст
  57. Мовні стилі
  58. Типи мовлення
  59. Частка «не»
  60. Правопис префіксів
  61. Слова: правильно українською
  62. Правильно говоримо

Для зручності, аби дістати окремі картинки й таблички, скористайся будь-яким онлайн сервісом конвертації файлів (наприклад, за запитом «конвертувати PDF в JPEG») і отримаєш всі картинки окремо.

А ще прохання: маєш, що додати? Будь ласка, в коментарях, або на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. присилай свої, відразу буду додавати їх до файлу. Допомагай собі та іншим!

Освітній портал «Академія»

Шпаргалка з української мови: найголовніше на ЗНО

Якою ще мовою, як не українською, ми повинні володіти якнайдосконаліше?! Парадокс, звичайно, але якраз рідну мову ми знаємо, м’яко кажучи, не дуже: правильне написання та вимова слів «шкутильгає» чи не у всіх.

ЗНО – чудова можливість спонукати молодих людей до детальнішого опрацювання царини правил нашої ніжної, співучої, милозвучної мови. Запам’ятайте, знати іноземні мови – круто, а добре вивчити свою – просто необхідно. Тому пропонуємо вам добірку найголовніших правил з української мови, які треба знати, як свої п’ять пальців.

Є шість голосних звуків [а], [о], [у], [и], [і], [е]. На письмі для їх відтвореня використовують 10 літер: а, о, у, е, и, і, я [йа], є [йе], ї [йі], ю [йу]. Всі інші –приголосні.

В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:

1) за участю голосу і шуму в їх творенні: сонорні (Ми ВиНиЛи РіЙ) та шумні; шумні в свою чергу поділяються на глухі (ХоЧ ФоКуСЦе ШеПіТ») та дзвінкі ([б], [д], [д’], [ґ ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’]);

2) за місцем творення: губні ([б], [п], [в], [м], [ф]), язикові (всі, окрім губних та глоткової) та глоткова [г]);

3) за наявністю або відсутністю пом’якшення: тверді та м’які (м’які можна запам’ятати за допомогою вислову: Де Ти З‘ї[Йі]Си Ці ЛиНи + дз, р );

5) свистячі [з], [с], [ц], [дз] + відповідні м’які; шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] та носові [м], [н], [н’]).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

  • Звук [й] завжди м’який.
  • Звук [ф] завжди глухий.

Букви я, ю,є можуть позначати як один — так і два звуки. Два звуки, коли: вони стоять на початку слова [йáблуко]; всередині слова після голосного: маяк – [майáк]; після апострофа і м’якого знака: здоров’я – [здорóвйа], Мольєр – [мол’йéр].

  • Буква ї завжди позначає два звуки – [йі].
  • Буква щ також завжди позначає два звуки – [шч].

Є 4 типи уподібнення:

1) Уподібнення за дзвінкістю (глухий приголосний перед наступним дзвінким одзвінчується): просьба [проз’ба].

2) Уподібнення за глухістю( префікс і прийменник з-перед [ц] та [с] оглушується: зціпити [с’ц’іпити]; +нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр ). В інших випадках дзвінкі не оглушуються.

3) Уподібнення за місцем і способом творення. Варто запам’ятати складні випадки:

— шся – [с’:а] (робишся – [рóбиес’:а])

— ться – [ц’:а] (носиться – [нóсиец’:а])

— жся – [з’с’а] (розважся – [розвáз’с’а])

— чся – [ц’с’а] (не скалічся – [не скал’íц’с’а])

— шці – [с’ц’і] (ромашці – [ромáс’ц’і])

— жці – [з’ц’і] (мережці – [меирéз’ц’і])

— чці; -тці – [ц’:і] (квочці – [квó ц’:і])

— зж – [жж (зжати – [ж:áти])

— зч – [шч] (з чим – [шчим])

— здж – [жд͡ж] (з джурою – [жд͡жýройу])

— зш; — сш – [шш (зарісши – [зáр’іш:и])

— тч; — тш – [чч (братчик – [брач:ик])

4) Уподібнення за м’якістю (Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, дз] (запам’ятати ці звуки допоможе речення — де ти з’їси ці лини) перед м’якими приголосними цієї ж групи вимовляються м’яко): пі[с’н’а], мі[ц’н’]іти.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т: тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Винятки: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять.

Омоніми — слова, які мають різні лексичні значення, але однакове (чи подібне) звучання або написання.

Омоніми неповні

Омофони

(звучать однаково, але по-різному пишуться й мають різне значення)

Омоформи

(слова однієї або різних частин мови, що збігаються звучанням у певних граматичних формах)

Омографи

(однаково пишуться, але по-різному звучать, мають різне значення)

мила дівчина (прикм.)

Синоніми — це слова, близькі або тотожні за значенням, але різні за написанням і вимовою (йти — шкандибати, волочитися, повзти, летіти).

Антоніми — це слова, які мають протилежне лексичне значення (добре — погано).

АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

Активна

(постійно використовується всіма носіями мови) мова, словник, підручник

Пасивна

1)застарілі слова

(слова, що позначають предмети, явища, поняття, які вийшли з ужитку)

смерд, чернь, князь, лихвар

(назви предметів, явищ, витіснені іншими, сучасними словами, які існують і нині)

град (місто), вої (воїни), страж (сторож)

2) неологізми

(слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства)

флешка, декодер, айфон

1. КОРІНЬ (виражає лексичне значення), ПРЕФІКС (стоїть перед коренем), СУФІКС (стоїть після кореня), ЗАКІНЧЕННЯ (стоїть вкінці слова), ПОСТФІКС (стоїть в абсолютному кінці слова -ся).

УВАГА! Вчимось розрізняти нульове закінчення і слово без закінчення!

Закінчення мають лише змінні слова. Перевірити можна, провідмінявши слово. Наприклад, звір – звіра, звірові… ліс – лісові, лісом.. тощо.

Незмінні слова закінчення не мають. Це:

а) невідмінювані іменники: таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;

б) невідмінювані прикметники: мані, максі;

в) числівники: мало, багато та ін.;

г) неозначена форма дієслова: ходити, робити та ін.;

ґ) дієслівна форма — дієприслівник: ідучи, сидячи, виконавши та ін.;

д) дієслівна форма нa -но, -то: видано, прожито та ін.;

е) прислівники: взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна та ін.;

є) сполучники: аби, якщо, нібито та ін.;

ж) прийменники: при, до, за, з-поза, близько, навколо та ін.;

з) частки: тільки, лише, невже, таки та ін.;

и) вигуки: еге! ого! гайда! алло! спасибі! та ін.

2. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ

Способи творення слів

Морфологічні

Неморфологічні

Префіксальний (творення похідних слів за допомоги префікса): писати — списати; зелень — прозелень

Морфолого-синтаксичний (слово набуває нового лексичного значення внаслідок переходу однієї частини мови до іншої): учений (який? хлопець — молодий учений (хто?); черговий (який?) учень — черговий (хто?) станції

Суфіксальний (творення похідних слів додаванням суфікса): вірний — вірність; вік — вічний; крига — крижина

Суфіксально-префіксальний (творення похідних додаванням до твірної основи префікса і суфікса): дорога — подорожник; берег — прибережний

Лексико-синтаксичний (поступове зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово): сімдесят, сьогодні, добраніч, вічнозелений, Вернидуб

Постфіксальний (творення нового слова тієї самої частини мови з новим лексичним значенням за допомоги постфікса, який приєднується до твірного слова): хтось, який-небудь, що-будь, якось-то, бачитися

Безафіксний (творення нового слова без участі суфікса і префікса): великий — велич; вигукувати — вигук

Лексико-семантичний (переосмислення лексичного значення вживаних у мові слів): вечірній Київ — «Вечірній Київ» (газета); біла церква — Біла Церква (місто)

Осново- і словоскладання, абревіація (різні типи складання основ, унаслідок чого постають складні і складноскорочені слова): всюдихід, книгодрукування; місто-герой, ВНЗ (вищий навчальний заклад)

Флективний (творення похідних за допомогою флексії (закінчення))::Мирослав — Мирослава; золото — золотий

Повнозначні: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.

Неповнозначні: прийменник, сполучник, частка.

Вигук – особлива частина мови.

1. ІМЕННИКИ – НАЗВИ ІСТОТ І НЕІСТОТ

Зверніть увагу! Поділ іменників на істоти/неістоти не збігається з розрізненням живого/неживого в природі. Так, сукупність осіб: група, загін, хор, команда відносяться до неістот. Назви істот і неістот можна відрізнити за допомогою окремих відмінкових форм і питань. У назвах істот, осіб чоловічого роду збігаються форми родового і знахідного відмінка: немає (кого?) чоловіка, людей; бачу (кого?) чоловіка, людей. А в назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінка: є (що?) зошит, ручки; бачу (що?) зошит, ручки.

2.РІД ІМЕННИКІВ

Рід іменників

кобзар, гетьман, півень

квітка, дівчина, пава

сирота, забіяка, нахаба

Рід незмінюваних іменників:

а) назви людей мають рід відповідно до статі особи, яку позначають (портьє, денді —чоловічого роду; мадам, фрау — жіночого);

б) назви тварин, птахів належать до чоловічого роду (нанду, шимпанзе, але цеце (муха), івасі (риба) — жіночого роду);

в) незмінювані власні назви залежать від граматичного роду означуваної ними загальної назви: ріка Міссіпі – жіночий рід.

Рід деяких іменників, які рекомендуємо запам’ятати:

Варіантні форми чоловічого і жіночого роду

аерозоль, нежить, псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль, біль, фенхель, шампунь; біль, дріб, живопис, запис, літопис, зяб, кір, машинопис, напис, опис, перекис, пил, підпис, полин, поступ, пропис, розсип, рукопис, Сибір, сип, собака, степ, степінь, ступінь.

антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель, повінь, туш, путь, в’язь.

абрикос — абрикоса, вольєр — вольєра, жираф — жирафа, зал — зала, клавіш — клавіша, мозоль —мозоля, спазм — спазма.

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Ступені порівняння прикметників

Вищий

  • Проста форма(основа прикметника + суфікси –ш-, -іш-)
  • Складена форма(слова більш, менш + прикметник)

більш добрий — менш добрий

Найвищий

  • Проста форма(префікс най-+ прикметник простої форми вищого ступеня)
  • Складена форма(слова найбільш, найменш + прикметник).

1. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяють на:

Кількісні

(означають кількість предметів і відповідають на питання скільки?)

  • власне кількісні:два, п’ять, тридцять сім
  • збірні:троє, десятеро
  • дробові:чотири восьмі
  • неозначено-кількісні:кільканадцять,багато

Порядкові

(означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? котра? котре?): перший, десятий

Узгодження числівників з іменниками

Числівники два, три, чотири вимагають форми називного відмінка множини: два брати, три студенти, чотири абітурієнти.

Числівники від п’яти до десяти і подібні вимагають форму родового відмінка множини: п’ять бібліотек, десять будинків, вісім грибів.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають родового відмінка множини: тисяча доріг, мільйон мешканців.

Збірні числівники вимагають родового відмінка множини: десятеро ягнят, обидва лікарі.

Дробові числівники вимагають родового відмінка однини: три четверті гектара.

Числівники півтора, півтори керують іменниками в родовому відмінку однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини: півтораста книжок, півтора кілограма, півтори доби.

ПРО ЧАС ПОТРІБНО ГОВОРИТИ ПРАВИЛЬНО

Запам’ятайте! В українській мові годину завжди вказуємо порядковим числівником (сьома, восьма…), а хвилини і секунди — уже кількісним (двадцять п’ять, десять…).

Щоб дізнатися про час, ЗАВЖДИ питайте так:

Котра зараз година?

О котрій годині?

Не правильно питати: Яка година?

А тепер, як правильно відповідати на питання про час.

10.00

• Рівно десята година.

• Десята година рівно.

10.10

• Десята (година) десять (хвилин).

• Десять хвилин по десятій.

• Десять хвилин на одинадцяту.

10.30

• Десята (година) тридцять (хвилин).

• Пів на одинадцяту.

10.40

• Десята (година) сорок (хвилин).

• За двадцять (хвилин) одинадцята.

• Двадцять (хвилин) до одинадцятої.

Казати НЕ МОЖНА:

• вісім двадцять п’ять;

• без десяти восьма;

• п’ять хвилин восьмої;

• в десятій годині.

№пор.

Група (розряд)

Значення

Приклади

Особові

Указують на осіб, інших істот, предмети, явища

я, ми, ти, ви; він, вона, воно, вони.

Зворотний

Указує на того, хто виконує дію

себе (не має форми називного відмінка

Відносні

Виконують функцію сполучних слів у складних реченнях

хто, що, який, чий, котрий, скільки

Питальні

Слугують для оформлювання запитання про особу, предмет, ознаку, кількість

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

Заперечні

Указують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки

Присвійні

Указують належність предмета особі

мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його

Вказівні

Вказують на предмет, ознаку, кількість

той, цей, такий, стільки

Означальні

Вказують на узагальнену ознаку предмета, явища

весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний

Неозначені

Вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки, кількості

дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь- що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, казна-хто, невідь- хто, невідь-що, невідь-який

Дієслівні форми

Інфінітив (неозначена форма)

Безособові дієслова

Дієприкметник

Безособові форми на -но, -то

Дієприслівник

незмінювана форма, яка, називаючи, дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити?

означають дію без відношення до будь-якої особи

світає, морозить, думається

особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка?, яке? які?

зів’яле (листя), освітлена (кімната)

вказують на дію, виконану невідомою особою

особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛІВ

Дієвідміна дієслова

I

II

Належать дієслова, які в 3 – тій особі множини мають закінчення – уть, ють.

Належать дієслова, які в 3 – тій особі множини мають закінчення –ать, -ять.

УВАГА! Дієслова дати, їсти, . повісти (розповісти, доповісти тощо) та похідні від них (продати, доїсти тощо) не належать до дієвідмін, бо мають норми давньої системи дієвідмінювання.

Окремо пишуться прислівники (рекомендуємо запам’ятати):

  • без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;
  • в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;
  • з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;
  • на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;
  • під силу, під вечір, під кінець;
  • по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Разом пишуться прислівники:

  • Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.
  • Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).
  • Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

  • Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.
  • Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.
  • Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Службові слова

прийменник

сполучник

частка

і, й, але, що, щоб, де

би, б, ж, же, казна-, не, навіть

Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: однин з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом.

Зауважте!

Не є словосполученнями:

  • сполучення підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;
  • сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидка і стрімка, крига, гладенька й міцна;
  • фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;
  • форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;
  • форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;
  • сполучення повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, перед учнями, давай напишемо;
  • сполучення іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;
  • слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться;
  • синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.

1. За будовою речення бувають прості й складні.

Просте речення має одну граматичну основу. Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше).

2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні.

3. За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.

4. За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.

5. За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.

6. За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повні й неповні.

Зауважте!

Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним.

ГОЛОВНІ:

  • Підмет (хто? що?). За будовою підмети поділяються на прості (виражені одним словом) і складені (виражені кількома словами).
  • Присудок (що робить предмет? що з ним робиться?). За будовою розрізняють простий (може виражатися дієсловом, фразеологізмом, аналітичні форми дієслів майб.часу) і складений присудок. Складений присудок буває складеним дієслівним (допоміжне дієслово (починати, могти, хотіти, згоден тощо) + інфінітив) та складеним іменним (дієслово-зв’язка (являти, становити тощо) + іменна частина (іменник, прикметник, займенник тощо)).

ДРУГОРЯДНІ:

Додаток (кого?чого?кому?чому? кого?що? ким? чим? на кому? на чому?)

Обставина (як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою?). Види обставин: місця, часу, умови, допустовості, способу дії, міри і ступеня.

Означення (який? чий? котрий?). Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі, відмінку. Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, прислівниками, інфінітивами, сполученням слів.

Вид односкладного речення

Спосіб вираження головного члена

Приклад

Означено – особові

(дію виконує певна особа, яку можна встановити)

  • дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу;
  • дієслово наказового способу.

Не милуй мене шовково (П. Тичина

Неозначено- особові

(дію виконує невизначена особа)

  • дієслово у формі 3-ї особи множини;
  • дієслово минулого часу у формі множини;

Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).

Безособові

(дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)

  • дієслово у формі 3-ї особи множини;
  • безособове дієслово;
  • безособові форми на -но, —то; особове дієслово в значенні безособового;
  • прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв’язкою);
  • інфінітив;
  • заперечне слово нема (немає).

Надворі світає. Багато слівнаписанопером. (Л. Костенко). З поля тягнехолодом (А. Головко).

На серці у Насті було тихо, весело(М. Коцюбинський).

Доволі мовчати! (О. Олесь). Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська).

Узагальнено- особові

(дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі).

  • дієслово у формі 2-ї особи однини;
  • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.

Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачою не б’ють (Нар. тв.).

Називні

(ствердження існування предмета чи явища)

іменник у формі називного відмінка

Сухе надвечір’я (3 газети).Океан чистоти й сяйва (О. Гончар).

Складне речення

Сполучникове

Безсполучни-кове

З різними видами зв’язку

складносурядне

складнопідрядне

складне речення, частини якого рівноправні за смислом.

єднальні: і, й, та (-і), ні. ні, ані. ані, не тільки. а й, і. і

протиставні: а, але, зате, проте, однак, та (-але)

розділові: або, чи, то. то, або. або, чи. чи, не то. не то

складне речення, у якому прості речення нерівноправні граматично й за змістом.

Тип підрядного речення:

означальне;

з’ясувальне;

обставинне місця;

обставинне способу дії, міри і ступеня;

обставинне порівняльне;

обставинне умови;

обставинне причини;

обставинне мети;

обставинне допустове;

обставинне наслідку.

Зауважте!У підрядних обставинних наслідку кома ставиться перед сполучником так що. Якщо кому поставити перед що, то утвориться підрядне міри і ступеня.

прості речення з’єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише інтонацією.

речення може поєднувати різні види зв’язку: безсполучниковий і сполучниковий; сурядний і підрядний; можливі й інші комбінації.

Правило

Приклад

«П», — а.

«Не на тебе ждать я буду», — поет відповідає.

«Хто ж се я?» — поет питає.

«От спасибі!» — крикнув лицар.

Тут поет не втерпів: «Хто там?»

«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування. »

«Ні, се я, — озвався голос. — Маю справу пильну дуже».

«Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!»

«Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!»

Стиль

Ознаки

Функції

Розмовний

вільність, спонтанність, непідготовленість, емоційність, експресивність, використання несловесних засобів (міміки, жестів)

інформування та контактування

Науковий

точність, логічність, інформативна насиченість, об’єктивність викладу, відсутність образності

пізнання та інформування

Художній

вияв індивідуальності автора, образність, багатозначність, метафоричність

вираження почуттів мовців

Офіційно-діловий

логічність, стандартизованість, однозначність, точність, відсутність емоційності

інформування та волевиявлення

Публіцистичний

логічність, точність, ясність викладу, образність, експресивність

інформування та вплив на слухачів (читачів)

Конфесійний

піднесеність, урочистість, символізм, експресивність, емоційність

спілкування вірян, мова церкви

М’який знак пишуть:

М’який знак не пишуть:

1) після м’яких приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

2) після м’яких приголосних усередині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

3) у суфіксах -ськ(о, ий), -зьк(о, ий), -цьк(о, ий), -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:Військо, сільський, близько, близький, хвацька, дивацький, людськість, тоненько, сторононька, тонесенький, гарнісінький, малюсінький;

4) після м’якого приголосного лперед приголосним: вільний, польський, сільський.

За винятком груп -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: футболка — футболці, спілка — спілці, спілчанський;

5) у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду на -н, -нн(я), -ц(я, е):їдалень, друкарень, крамниць, дільниць, матриць, працівниць, колгоспниць, рахівниць, залізниць, знань, вмінь, місць, сердець або серць;

6) у дієсловах на -ться, а також у дієслівних формах дійсного, наказового способу: будується, робиться, роблять; будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.

1) після р у кінці складу або слова:перевірте, договір, секретар, тепер, інженер, тренер, Харків;

2) після губних приголосних б, п, в, м, ф: дріб, короп, кров, верф і після шиплячих ж, ч, ш, щ: піч, наріжте, дишеш, кущ;

3) після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о) :кінчик, тонший, банщик, інженер, громадянський, громадянство, селянство;

4) після м’яких приголосних, крімл, якщо за ним ідуть інші м’які приголосні:кінцівка, ланцюг, радість, кузня, свято, цвях;

5) після л в іменникових суфіксах алн(о), -илн(о): держално, ціпилно;

6) між подовженими м’якими приголосними:життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;

7) у прізвищах після д, н, т перед суфіксами ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Безбатченко, Панченко, Радчук, Федчишин, Грінчишин;

8) після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц та ін.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Зауважте! Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях; але: верб’я, торф’яний, черв’як.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Зауважте! Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука; але з власними назвами — через дефіс: пів-Європи тощо.

3 великої літери пишуться власні назви

Індивідуальні імена людей, по батькові, псевдоніми, клички тварин

Леся Українка, безсмертний Кобзар, собака Сірко (але імена та прізвища людей, що стали загальними назвами, — з малої: донжуан, галіфе, дизель, рентген)

Прізвища людей, які вживаються в загальному значенні, але не стали загальними назвами, пишуться з великої літери

Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій (але імена та прізвища, вжиті зневажливо, — з малої: гітлери)

Утворені від власних особових назв присвійні прикметники, а також прикметники із суфіксом -ськ-, якщо вони мають значення «імені когось», «пам’яті когось»

Грінченків словник, Франкові поезії, Шевченківські дні, Нобелівська премія (але франків- ські сонети, шевченківська символіка); (з малої літери пишуться прикметники, що входять до фразеологізмів і наукових термінів: ахлллесова п’ята, бертолетова сіль)

Назви божеств, міфологічних істот, релігійних свят і постів

Святий Дух, Матір Божа, Аллах, Перун, Благовіщення, Великий піст (але родові назви міфологічних істот — з малої літери: демон, лісовик, фея)

Назви дійових осіб у байках, казках, драматичних творах

Бджола, Шершень, Мавка, Баба Яга (але не як дійові особи, а як загальні назви — з малої: баба-яга)

Назви найвищих державних установ і міжнародних організацій

Верховна Рада України, Європейський Союз

Назви держав та автономних одиниць

Республіка Польща, Автономна Республіка Крим

Назви сторін світу, якщо маємо на увазі краї чи народи

Західна Україна, народи Сходу

Астрономічні, географічні назви, назви вулиць, площ, майданів, парків, каналів, архітектурних пам’яток, храмів тощо

сузір’я Велика Ведмедиця, комета Галлея, місто Алчевськ, Стрийський парк, Андріївський узви, Софійський собор (якщо у власних назвах означувані слова брід, вал, міст, шлях, яр тощо не сприймаються як родові поняття, то вони пишуться з великої літери: Кам’яний Брід (район міста), Булонський Ліс (парк), Ярославів Вал (вулице)

У назвах найвищих державних посад України та міжнародних посад

Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН (назви посад, звань, учених ступенів, титулів, рангів, чинів тощо — з малої літери: ректор, академік, генерал- лейтенант, барон)

У назвах державних, громадських організацій, партій України й інших держав

Збройні сили України, Верховний суд США

У назвах міністерств і їхніх головних управлінь

Міністерство транспорту і зв’язку України

У назвах установ місцевого значення

Вінницька обласна державна адміністрація

У власних назвах навчальних закладів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв, підприємств

Київський національний університет внутрішніх справ, Будинок актора, Інститут української мови

У назвах знаменних подій, свят, епох тощо

День учителя, Новий рік (але День Незалежності України, Свято Перемоги)

3 великої літери та в лапках пишуться

Назви художніх творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток

поема «Мойсей», журнал «Український тиждень», «Руська правда» (з великої літери, але без лапок — назви релігійних книг: Біблія, Тора, Коран)

назви аеропортів, станцій, санаторіїв, готелів, кав’ярень тощо

аеропорт «Бориспільстанція метро «Ботанічний сад» (але Київський вокзал, станція Шепетівка)

назви літаків, автомобілів та інших машин, фірмові та сортові назви

цукерки «Київ вечірній», літак «Руслан»

назви орденів, відзнак

медаль «За відвагу» (але орден князя Ярослава Мудрого, орден Держави)

Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести, зжитися, ззирнутися.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

3. Слід розрізняти префікси пре- і при: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо.

Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний.

Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: апеляція, бароко, колектив, комісія, шасі, але

— Подвоєння зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна, вілла, бонна, нетто, брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто, аннали, мулла.

— У власних назвах та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко (марокканець), Голландія (голландський).

— При збігові однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса): імміграція (бо є міграція), порівняй з еміграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Зауважте! Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру); Максвелл (прізвище) —максвел (одиниця виміру); Жаккард (прізвище) — жакард (тканина); Торрічеллі(прізвище) — торічелієва порожнеча (термін); біль (страждання) —білль (законопроект); була’ (ж. р. від дієслова бути) — бу’лла (папська грамота, послання, скріплене печаткою); мана (привід, ілюзія) — манна (їстівні лишайники); миро (запашна олія) — мирра (тропічне дерево, смола з нього); мото (частина складного слова «моторний») — мотто (епіграф); пені (родовий відмінок від іменника «пеня») — пенні (розмінна монета).

Зауважте! Подвоєння відбувається в географічних, особових власних назвах та у чоловічих і жіночих іменах: Апенніни, Ассирія, Бонн, Еллада,; Авіценна, Аллах, Будда; Апполінарій, Аполлон, Віссаріон, Геннадій; Алла, Анна, Елла (але: Агнеса, Інеса, Каміла, Сара).

Складні іменники

Разом пишуться іменники

Через дефіс пишуться іменники

утворені за допомогою сполучного голосного о,е: чорнозем, зорепад, водогін

утворені з двох іменників без сполучних голосних: купівля-продаж, інтернет-магазин, Вовчик-Братчик, хліб-сіль

першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, макро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу

з першою частиною віце-, екс -, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет

назви одиниць виміру:тонно-кілометр, людино-день

першою частиною яких є дієслово у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене)

назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор

першою частиною яких є числівник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя

прикладки, що стоять після пояснюваного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб)

з першою частиною пiв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок

прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора

власні назви з частиною пів-: пів-Луганська, пів-Японії

Складні прикметники

Разом пишуться прикметники

Через дефіс пишуться прикметники

утворені від залежних між собою слів (між ними не можна вставити сполучника і): східно-слов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло)

утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літературний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий)

до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багато-канальний, староукраїнський

назви відтінків кольору, смаку та поєднання кольорів: темно-зелений, кисло- солоний, червоно-чорний (але жовтогарячий, червоногарячий, золотогарячий)

першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний

першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний

назви проміжних частин світу: південно- східний, північно-західний

з першою частиною військо- , вовоєнно: військово-спортивний, воєнно-стратегічний (але військовополонений, військовозобов’язаний — прикметники, що стали іменниками)

Запам’ятайте: суспільно корисний, суспільно необхідний. Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (але контр-адмірал).

1)Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається (невдаха, неук, нехотя).

2) Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками (не два, не наш, не з руки).

3) З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення. Якщо іменник з не можна замінити словом-синонімом, то пишемо разом (неволя — рабство, недовіра — підозра). Якщо ж у реченні є чітко виражене заперечення або протиставлення понять, то не пишемо окремо (Не доля вирішує, а людина творить свою долю).

4) З прикметниками й прислівниками не здебільшого пишеться разом (невибагливий — скромний, нерішуче — вагаючись). Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується (Надворі не холодно) або відбувається протиставлення явищ, процесів тощо (Надворі не холодно, а лише трохи прохолодно).

Не з дієсловом

1) З усіма формами дієслова не пишеться окремо (не написати, не написано). Але разом не пишеться в дієсловах, що без не не вживаються (неволити, нездужати, ненавидіти); а також у префіксі недо-, який вказує на неповноту дії (недолюблювати, недооцінювати).

2) З дієприкметником не може писатися і окремо, і разом. Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов’язково пишеться окремо (не знаний (де?) тут). Якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова, то не може писатися і разом, і окремо, як у випадку із прикметником (поле не засіяне — поле незасіяне).

3) Слід розрізняти заперечне слово немає, у якому не пишеться разом, і дієслівну форму не має, у якій частка не пишеться окремо (У нашім раї на землі нічого кращого немає, Як тая мати молодая (Т. Шевченко) ― Він не має даху над головою).

Числівники
• наголос на -адцять: одинАдцять, чотирнАдцять;
• наголос на -десят: сімдесЯт, вісімдесЯт.

Слова з подвійним наголосом: алфаві’т — алфа’віт, весняни’й — весня’ний, доповіда’ч — допові’дач, завжди’ — за’вжди, до’говору — догово’ру, жа’лібний — жалібни’й, м ‘я’зовий — м ‘язови’й, пе’рвісний — перві’сний, переста’рок — пере’старок, по’милка — поми’лка, прости’й —про’стий, та’кож —тако’ж.

Проблемні випадки наголошування
асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ

глИбоко
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
садовинА
самИй (сам)
санкИ
фартУх
фенОмен
хАос «у міфології»
хаОс «безладдя»
цЕнтнер
чорнОслив
шкОда «псування, жаль»
шкодА «марно»
шовкОвий
шпильковИй

Смотрите еще:

  • Сумма отпуск закон Компенсация за неиспользованный отпуск без увольнения Согласно ст. 114 ТК РФ и ст. 115 ТК РФ, каждый работник имеет право на ежегодный оплачиваемый отпуск продолжительностью 28 календарных дней. Такое право у него возникает после […]
  • Постановление верховного суда от 25101996 9 Постановление верховного суда от 25101996 9 ООО "Судебно-экспертная служба "ЭКСПЕРТИЗА НЕДВИЖИМОСТИ" пр. Михаила Нагибина, 14 а, оф. 631 А +7(863) 310-71-54 8 (909) 43-45-739 Главное меню Библиотека Верховный Суд Российской […]
  • Школа с проживанием москва Центр образования ОАНО "Средняя школа "Центр образования Столичный" 117525, г. Москва, Чертановская улица, д.34а Как проехать Теперь мы в Instagram! Центр дошкольной подготовки Детский сад в Чертаново Вечерняя группа […]
  • Налог на прибыль убыток в отчетном периоде Убыток в налоговом учете Скорректированы правила налогового учета убытков: ограничение срока переноса убытков 10 годами отменено, при этом в отчетные (налоговые) периоды с 1 января 2017 года по 31 декабря 2020 года база по налогу за […]
  • Когда начисляется пенсия по возрасту Пенсия по старости порядок оформления и получения Пенсия по старости назначается тем гражданам, которые имеют страховой стаж и достигли пенсионного возраста, установленного государством. Мужской пенсионный порог – 60 лет , а женский […]
  • Перечень правил эксплуатации Перечень правил эксплуатации Приложение к Основным положениям по допуску транспортных средств к эксплуатации и обязанностям должностных лиц по обеспечению безопасности дорожного движения. В ред. Постановлений Правительства РФ от […]
  • Приказ о поощрении работников в связи с юбилейной датой Приказ о поощрении работника. Формы № Т-11 и Т-11а Руководитель организации издаёт приказ о поощрении (премировании или награждении). Этот приказ оформляется в отделе кадров по унифицированной форме № Т-11 или Т-11а (для группы […]
  • Правила приема в бгу Правила приема в бгу БРЯНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ имени академика И.Г. Петровского БГУ - вуз для тех, кто верит в себя и стремится к успеху! Сетевые ресурсы университета Научные периодические издания Архив событий и […]