Закон про працю ст 44

Содержание статьи:

Закон про працю ст 44

Відповідно до ст. 49 2 Кодексу законів про працю України про наступне звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом з цим, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 ст. 40. У цьому випадку вважається за доцільне працівнику подати заяву роботодавцю з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. Трудовий договір припиняється відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу.

За бажанням працівника він може бути звільнений з інших з інших підстав, а саме за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), у зв’язку з переведенням (п. 5 ст. 36 КЗпП), за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) тощо.

Відповідно до ст.44КЗпПпри припиненні трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При цьому, законодавство не містить жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги працівникам, звільненим до закінчення терміну попередження про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Таким чином, при звільненні працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, у тому числі і у тому разі, коли звільнення відбувається до закінчення двомісячного строку з дня попередження про звільнення, виплачується відповідно до ст. 44 КЗпП вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Невиплата працівникові вихідної допомоги у такому випадку є порушенням трудового законодавства.

Юридичний відділ КМОППОіНУ

profspilka.kiev.ua

У Кодексі законів про працю України з’явилася нова підстава звільнення

У Кодексі законів про працю України з’явилася нова підстава звільнення

1 червня 2014 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 № 1255-VII (далі — Закон). Відтепер до звичного переліку підстав звільнення з ініціативи роботодавця додано нову підставу — припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ст. 41 КЗпП).

Законом внесено зміни до Кодексу законів про працю України ( КЗпП ), стаття 41 якого доповнена новою додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов — припинення повноважень посадових осіб, забезпечивши можливість розірвання трудового договору без наведення у розпорядчих документах власника або уповноваженого ним органу та трудовій книжці працівника причин, що безпосередньо зумовили припинення повноважень посадової особи. Розмір вихідної допомоги у такому випадку становитиме не менше ніж шестимісячний середній заробіток (відповідні зміни внесені до ст. 44 КЗпП ).

Відповідні зміни внесені до статті 99 Цивільного кодексу Україн и, відтепер повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Змін зазнав й інститут матеріальної відповідальності посадових осіб. Відтепер для посадових осіб передбачено встановлення матеріальної відповідальності не «у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку», на посадову особу може бути покладені відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток (зміни внесено до статей 130, 132, 133 КЗпП ).

З частини четвертої статті 89 Господарського кодексу Україн и, яка раніше передбачала, що посадові особи за шкоду, заподіяну ними господарському товариству відповідають у межах і порядку, визначених законом та установчими документами, вилучено «та установчими документами товариства», а це означатиме, що відповідальність посадових осіб визначається виключно законом і полягає в обов’язку відшкодувати завдану шкоду, що унеможливить уникнення чи зменшення відповідальності посадових осіб через включення відповідних положень до установчих документів, внутрішніх положень чи договорів.

Прийняття Закону обумовлене нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності.

Економічна ситуація у Європі і загалом у світі складається таким чином, що без залучення інвестицій будь-якій країні буде важко виходити із кризи та досягти нового, якісного рівня економічного розвитку. Залучення інвестицій у реальний сектор економіки, як це прийнято у розвинених країнах, здійснюється у тому числі через залучення коштів дрібних інвесторів (міноритарних акціонерів). Але жоден інвестор не вкладатиме свої кошти, якщо не буде впевнений у їх захищеності та ефективному використанні, що у свою чергу пов’язано із наданням йому можливостей контролювати та впливати на менеджмент підприємства, де він є акціонером (учасником).

При звільненні за новою підставою — «припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ст. 41 КЗпП)» запис у трудовій книжці не міститиме конкретизації, чим саме обумовлена потреба у розірванні трудового договору з працівником (на відміну від таких підстав, як звільнення за втрату довір’я, за вчинення аморального проступку тощо). При цьому, в якості компенсації для захисту інтересів посадових осіб, законодавчо встановлено мінімальний розмір вихідної допомоги при розірванні трудового договору у зв’язку із припиненням повноважень посадової особи в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців (ст. 44 КЗпП).

zib.com.ua

Закон про працю ст 44

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

1. Стаття, що коментується, встановлює мінімальні розміри вихідної допомоги, що виплачується працівникам при звільненні. Розмір вихідної допомоги диференціюється залежно від підстави, з якої провадиться звільнення.

2. Вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується при звільненні працівника у зв’язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також у зв’язку з відмовою від продовження роботи при зміні істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП); у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, чи банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП); у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП); у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

3. У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП) вихідна допомога виплачується в розмірі не менше двомісячного середнього заробітку.

4. Якщо власник порушує законодавство про працю, умови колективного і трудового договору, мінімальний розмір вихідної допомоги складає тримісячний середній заробіток. Працівник має право на отримання вихідної допомоги в такому розмірі і в разі розірвання строкового трудового договору і в разі розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк.

5. Встановлені ст. 44 КЗпП розміри вихідної допомоги є мінімальними. Колективним договором у межах повноважень підприємства, установ, організацій можуть встановлюватися вищі розміри вихідної допомоги. Однак практично ми б не рекомендували в колективних договорах встановлювати вищі, ніж встановлені в ст. 44 КЗпП мінімальні розміри вихідної допомоги. Вихідна допомога — це не різновид оплати праці. Скоріше, вона є обов’язковою виплатою, передбаченою п. 5.6.2 ч. 5.6 ст. 5 Закони «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому там, де виплата вихідної допомоги не є для підприємства обов’язковою в силу законодавства, вихідна допомога може виплачуватися за рахунок прибутку, який залишився після оплати податків у розпорядженні платника податку на прибуток. Це ж стосується і вихідної допомоги, виплачуваної на підставі трудового договору в тих випадках, коли її виплата законодавством не передбачена.

6. До категорії вихідної варто віднести також допомогу, що виплачується працівникам, які належать до категорії I і II громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вона виплачується в розмірі триразового середньомісячного заробітку при звільненні названих працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП (п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Виплата допомоги проводиться за рахунок коштів підприємств із наступною компенсацією підприємствам цих витрат за рахунок бюджету.

legalexpert.in.ua

Український юридичний портал

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

(Стаття 44 в редакції Закону № 1356-X1Vвід 24.12.99)

1. Для матеріального забезпечення працівників, які звільняються з роботи з незалежних від них причин, виплачується вихідна допомога. її розмір ставиться у залежність від підстав припинення трудових відносин.

2. Передбачена законодавством виплата вихідної допомоги не може бути замінена попередженням про майбутнє звільнення. Наприклад, при попередженні працівника про звільнення при скороченні чисельності або штату за два місяці після закінчення цього строку працівнику при звільненні виплачується вихідна допомога.

3. Тимчасові і сезонні працівники також мають право на вихідну допомогу при їх звільненні внаслідок скорочення обсягу робіт або ж їх припинення на підприємстві, в установі, організації, з причин виробничого характеру на строк понад один тиждень, якщо йдеться про тимчасових працівників, або понад два тижні у разі коли звільняються сезонні працівники.

Вихідна допомога тимчасовим працівникам виплачується у розмірі триденного середнього заробітку, а сезонним — тижневого середнього заробітку. При звільненні у зв’язку з призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу вихідна допомога як тимчасовим, так і сезонним працівникам виплачується у розмірі двотижневого середнього заробітку.

4. При визначенні середнього заробітку враховуються положення, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».

radnuk.info

Роз’яснення по питанню щодо звільнення працівників по п.1 ст.40 КЗпП України

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

З установленого двомісячного строку не вилучається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, упродовж якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. Попередити працівника про наступне вивільнення можна й у період, коли він на роботі відсутній. Однак це можливо тільки за умови, що працівник прийде на підприємство або його особисто повідомлять про це під підпис в іншому місці.

Одночасно з попередженням про звільнення через зміни в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації (ст.49-2 КЗпП України). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст.42 КЗпП України).

При вивільненні працівника з ініціативи адміністрації або уповноваженого ним органу повинні додержуватися правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявністю вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників (ст. ст. 42, 32, 49-2 КЗпП України), а також правила про завчасне сповіщення первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства (ч. 3 ст. 22 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).

Відповідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі припинення трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України і за наявності відповідного запису в трудовій книжці працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України).

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно абзацу шостого п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» чинне законодавство не передбачає вилучення зі строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за два місяці) часу перебування його у відпустці або тимчасової непрацездатності. У разі недодержання строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення зарахувавши строк попередження, впродовж якого він працював.

reporter.pl.ua

Смотрите еще:

  • Статья 126 пдд штраф Статья 126 пдд штраф Управление транспортным средством с неисправным рулевым управлением и тормозной системой, не прошедшим тех. осмотр, а также неисправными световыми приборами или переделаны с нарушениями ШТРАФ 340-425 грн. КУоАП […]
  • Черноморский суд Суд признал банкротом "Черноморский судостроительный завод" Хозяйственный суд Николаевской области вчера признал банкротом публичное акционерное общество "Черноморский судостроительный завод". Об этом сообщает пресс-центр судебной […]
  • Образец договора купли продажи садового домика и земельного участка Образец договора купли продажи садового домика и земельного участка Чтобы читать Проект 47 без навязчивой, свисающей со всех сторон рекламы от хостинг-провайдера, скачайте весь сайт целиком (zip-архив). После распаковки архива […]
  • Новый налог с продажи с 2018 года Как рассчитать налог при продаже квартиры в 2018 году В первые месяцы наступившего года возникает много вопросов у граждан, продавших свое жилье в прошлом году: надо ли платить налог с продажи квартиры в 2018 году; если надо, то […]
  • Прибавка к пенсии 2014 году Прибавки к пенсии в 2014 году Пенсии граждан РФ вырастут с 1 февраля 2014 года. По закону с 1 февраля государство должно компенсировать пенсионерам инфляцию прошлого года. Поэтому с 1 февраля пенсию проиндексируют на 6,5 процентов. […]
  • Приказ минфина 109н Министерство финансов Российской Федерации: Приказ № 109н от 27.07.2012 Министерство финансов Российской Федерации П р и к а з Зарегистрировано в Минюсте России 21 сентября 2012 г. № 25513 В соответствии с Законом Российской […]
  • Как получить субсидию в селе Правила выделения субсидий на строительство дома в 2018 году разным категориям граждан Жилье считалось дорогостоящим приобретением во все времена. Проживать раздельно с родителями и другими членами семьи хочется всем новоиспеченным […]
  • Как выиграть моральный ущерб Компенсация морального вреда: тенденции российской судебной практики Компенсация морального вреда – один из способов защиты гражданином его нарушенных прав (абз. 11 ст. 12 ГК РФ). Размер компенсации определяет суд. Для этого он […]